The Bike is the Transport of Future!
Bicycle can rightly be called the transport of future through the significant advantages in its use. Cycling is a relatively inexpensive mode of transport that does not require large expenses for its operation, so it can be afforded by anyone. Bicycles do not require fuel, and therefore they are environmentally safe and economical. In addition the bicycle repair requires less materials and resources than, let say, cars. The usage of bike is the prevention of many diseases, mainly cardiovascular and respiratory as well as effective remedy against stress, to improve mood and support a good way to fitness. Bicycles do not require much space, so it can be easily stored in the apartment. By this type of transport you can travel where conventional vehicles are not able to pass. Thus, the use of bicycles means to take care for the environment, preserve natural resources, good way to support physical fitness, to unload cities from traffic jams and mane other advantages.
In many developed countries (the Netherlands, Belgium, Germany, Denmark) the bike is the most popular type of transport. Regardless of the status and positions in the towns and villages the inhabitants of these countries use mostly bicycle as well as cars to be used for more distant trips. The mass use of bicycles in these countries was made possible due to well-developed bicycle infrastructure: the system of bicycle runways and stations etc. The governments of these countries have for a long realized significant benefits from using a bicycle as a means of movement and therefore implements state policy on the development and popularization of this type of transport.
Детальніше...
 
Зелена економіка (Стаття №2)

Світова фінансово-економічна криза спонукає держави світу до необхідності вирішення питання підвищення ефективності використання ресурсів, розвитку нових екологічно орієнтованих галузей і видів діяльності, впровадження «зелених технологій» – тих змін, які дозволять забезпечити гармонійне узгодження економічного, соціального і екологічного розвитку і стануть каталізатором зростання глобальної економіки.

Концепція «зеленої економіки», ініційована Програмою ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП)1, пропонує спрямувати зусилля та інвестиції на ключові економічні сектори (промисловість, збалансоване сільське господарство, лісову промисловість, відновлювальну енергетику, водопостачання, транспорт, управління відходами та екологічно чисте будівництво), дбаючи водночас і про стимулювання економічного розвитку, створення робочих місць та подолання бідності, та про скорочення викидів парникових газів, ощадливіше використання природних ресурсів та зменшення обсягів відходів.

Міжнародний досвід свідчить, що країни світу використовують різні інструменти «зеленої економіки» в своїй національній політиці та стратегіях розвитку. Інвестування в охорону довкілля є важливим елементом багатьох пакетів заходів зі стимулювання економіки. Найбільший обсяг «зелених» інвестицій у рамках екологічно-орієнтованих заходів, передбачених державними пакетами дій з відновлення економіки, припадає на Китай (22300 млн. євро), Японію (12300 млн. євро), Республіку Корею (9300 млн. євро), Францію (5700 млн. євро), Данію (700 млн. євро), Бельгію (118,8 млн. євро)2.

Детальніше...
 
Зелена економіка (Стаття №1)
Зважаючи на рівень ризиків та загроз на Планеті, основою конкурентоспроможності держав має бути екологічний фактор, зокрема зелена економіка. 
Минуле століття стало кульмінацією споживацького підходу людини до навколишнього середовища, внаслідок чого відбулося порушення екологічного балансу через забруднення довкілля, спустошення надр, зникнення численних видів флора і фауни.
З позиції зеленої економіки, господарська діяльність людства розглядається як створення та споживання матеріальних благ у процесі перетворення речовини з використанням енергії, причому і речовина, і енергія беруться людиною із довкілля. Для визначення реальної вартості будь-якого товару недостатньо враховувати ринковий попит на нього. До вартості товару чи послуги при такому підході слід включати не лише витрати, безпосередньо понесені людиною при його виготовленні та споживанні, але і витрати біосфери. Слід враховувати його собівартість для системи в цілому – вартість енергетичних та речовинних ресурсів, що були витрачені на його виготовлення (з врахуванням їхньої дефіцитності не лише для людини, а й для біосфери), та вартість «послуг» довкілля: по знешкодженню відходів від його виготовлення та споживання, та по відновленню використаних ресурсів.
Детальніше...